Чи може простий пробіотичний напій допомогти у боротьбі з хворобою Альцгеймера? Нове дослідження вказує на те, що кефір може зменшувати нейрозапалення та сприяти здоров’ю мозку, відкриваючи шлях до потенційних дієтичних втручань.
Нещодавно в журналі Brain Behavior and Immunity Integrative з’явився огляд, у якому науковці проаналізували результати досліджень на людях та лабораторних тваринах, аби визначити, як кефір, насичений пробіотиками кисломолочний продукт, може впливати на когнітивні функції, нейродегенерацію й окислювальний стрес. У підсумку вони дійшли висновку, що кефір здатний забезпечувати додатковий нейропротекторний ефект завдяки протизапальним і антиоксидантним характеристикам, пропонуючи перспективи як доповнення до лікування хвороби Альцгеймера. Утім, для підтвердження його терапевтичного потенціалу необхідно провести масштабні клінічні дослідження, а також розробити стандартизовані препарати.
Моніторинг і лікування хвороби Альцгеймера
За попередніми даними, вплив кефіру на мозок може мати ширший діапазон, ніж просто полегшення симптомів хвороби Альцгеймера: нові дослідження свідчать, що завдяки впливу на вісь «кишечник—мозок» цей напій може регулювати настрій і допомагати в боротьбі зі стресом. Деякі наукові роботи асоціюють раціон, багатий на пробіотики, зі зменшенням проявів тривожності й депресії.
Хвороба Альцгеймера є провідною причиною деменції у світі й відповідає приблизно за 60% усіх випадків, призводячи до прогресуючого погіршення когнітивних здібностей і втрати пам’яті. Прогнози свідчать, що до 2050 року кількість хворих може сягнути 150 мільйонів, що зумовлено старінням населення. Захворювання проявляється дезорієнтацією, розладами мовлення і втратою пам’яті, які поступово ускладнюють повсякденну активність та самостійність.
Нині не існує ліків, які б повністю виліковували хворобу. Сучасні методи переважно зосереджені на полегшенні симптомів. Водночас з’являються інноваційні підходи, котрі спрямовані на зменшення кількості тау-білків і бета-амілоїдних відкладень, що, як було встановлено, мають безпосередній зв’язок із розвитком хвороби. Ці процеси полегшують ушкодження клітин мозку й атрофію через хронічні запальні явища, пов’язані з гіперактивацією мікроглії. Крім того, перебіг хвороби ускладнюють порушення інсулінової сигналізації й окислювальний стрес, що підкреслює потребу у різнобічних стратегіях лікування. Завдяки прогресу в діагностичних методах лікарі можуть виявляти ризик захворювання на ранніх етапах, спираючись на аналіз біомаркерів у спинномозковій рідині та крові, а це відкриває нові можливості для профілактики.
Цей малюнок ілюструє роль кишкового дисбактеріозу в нейрозапаленні та патофізіології хвороби Альцгеймера. Дисбіотична мікробіота кишечника активує запальні шляхи, що призводить до посилення оксидативного стресу. Це, в свою чергу, запускає активацію мікроглії в центральній нервовій системі. Активована мікроглія стимулює астроцити, що призводить до порушення гематоенцефалічного бар’єру (ГЕБ), який ще більше увічнює мікрогліальну активацію в порочному колі. Порушення гематоенцефалічного бар’єру та активація мікроглії сприяють утворенню та відкладенню бета-амілоїдних бляшок і нейрофібрилярних клубків через гіперфосфорилювання тау-протеїну, які сприяють апоптозу нейронів, синаптичній дисфункції та прогресуванню захворювання.
Вплив способу життя на ризик хвороби Альцгеймера
Попри те, що частина випадків хвороби Альцгеймера є спадковими, найбільше поширення має спорадична форма. Її перебіг визначають вік, спосіб життя та низка медичних чинників, серед яких ожиріння, діабет і гіпертонія. Наукові дані свідчать, що керуючи цими факторами, можна запобігти понад 30% випадків хвороби. Суттєву роль у патогенезі відіграє стан мікробіоти кишечника, оскільки дисбактеріоз може посилювати запалення через ланцюгову реакцію (TLR4/MYD88/NLRP3) і негативно впливати на когнітивні функції.
Зміни в способі життя, зокрема корекція харчування, дають змогу зменшувати відповідні ризики. Ферментовані продукти, що містять корисні штами мікроорганізмів, усе частіше розглядають як потенційний інструмент підтримки когнітивних функцій у людей з хворобою Альцгеймера. Завдяки своїм протизапальним і антиоксидантним властивостям вони можуть знижувати рівень нейрозапалення та окислювального стресу — одних із ключових чинників прогресування деменції.
Серед пробіотичних продуктів кефір має особливу увагу через різноманітність мікроорганізмів і поживних речовин: окрім живих культур, у ньому містяться білки, вітаміни й мінерали. Водночас його мікробний склад може істотно різнитися залежно від методу приготування, що ускладнює порівняння різних досліджень. Стандартизація складу стала б вагомим кроком для підвищення надійності результатів майбутніх досліджень. Сучасні наукові дані свідчать, що кефір може захищати мозок, пригнічуючи окислювальні процеси й запалення та впливаючи на регуляторні шляхи інсуліну, як-от PI3K/Akt/GSK-3β/mTOR, що мають важливе значення для виживання нейронів і пластичності синапсів. У новому огляді вчені систематично узагальнили дослідження щодо впливу кефіру на хворобу Альцгеймера.
GALT= лімфоїдна тканина, асоційована з кишечником. Малюнок ілюструє центральну роль мікробіоти кишечника у здоров’ї людини через взаємопов’язані функції. Вона регулює імунну систему, підвищуючи толерантність до непатогенних подразників і конкуруючи з патогенами. Мікробіота впливає на вісь “кишечник-мозок” через двонаправлений нервовий зв’язок і транспортування кров’ю бактеріальних метаболітів, токсинів і фрагментів, впливаючи на роботу мозку і запалення. Вона сприяє метаболізму, виробляючи коротколанцюгові жирні кислоти, перетворюючи жовчні кислоти та синтезуючи травні ферменти, а також сприяє виробленню вітамінів. Здорова мікробіота підтримує кишковий бар’єр, запобігаючи потраплянню шкідливих побічних продуктів життєдіяльності бактерій у кров і захищаючи системне та неврологічне здоров’я (LeBlanc et al., 2013).
Обмежені дані про вплив на людей
У рамках огляду дослідники проаналізували сім відповідних робіт із п’яти наукових баз даних. Лише одне з цих досліджень стосувалося людей: у ньому 13 пацієнтам з хворобою Альцгеймера призначали кефір, і спостереження продемонстрували зниження рівня окислювального стресу та запальних маркерів. Також покращилися рухові навички, когнітивні функції й пам’ять: за шкалою MMSE прогрес становив 28%, а показники короткочасної й довготривалої пам’яті зросли приблизно на 66% і 62% відповідно. Водночас в іншому дослідженні (Agahi et al., 2018), розглянутому в огляді, не виявили позитивного впливу пробіотиків на когнітивну функцію у пацієнтів із тяжкою стадією хвороби Альцгеймера, що свідчить про потребу у додаткових даних щодо дозування, складу та конкретних стадій захворювання, коли кефір може бути дієвим.
Висновки з дослідів на гризунах і плодових мушках
На відміну від деяких інших молочних продуктів, у кефірі вміст лактози суттєво знижений, що полегшує його засвоєння особам із непереносимістю лактози. Чимало робіт припускають, що кефір здатний покращувати перетравлення лактози завдяки зростанню числа корисних бактерій у кишечнику.
Чотири з аналізованих досліджень проводилися на гризунах (мишах, щурах-альбіносах і лінії щурів Вістар) і зосереджувалися на змінах у мозкових тканинах, ступені нейрозапалення та когнітивних здібностях. В одному з досліджень вживання кефіру коригувало мікробіоту кишечника й пригнічувало запалення в мозку через зміну активності шляху TLR4, а також сприяло покращенню показників пам’яті. Крім того, було виявлено зменшення відкладень бета-амілоїду та кращу збереженість нейронів у гіпокампі, що підвищувало здатність гризунів до навчання.
В іншому випадку поєднання кефіру зі стовбуровими клітинами сприяло захисту від окислювального стресу й нейрозапалення. Тварини, які отримували піоглітазон (препарат проти діабету) й кефір, продемонстрували зниження пошкоджень нейронів і збереження пам’яті. Коли ж кефір поєднували із симвастатином (лікарським засобом для зменшення рівня ліпідів), відзначалося ослаблення нейрозапалення й окислювального стресу.
У двох дослідженнях із моделлю плодових мушок (Drosophila) вивчали вплив кефіру на накопичення амілоїду й нейродегенерацію. В одному досліді вживання кефіру збільшувало рухову активність і антиоксидантний потенціал, одночасно зменшуючи амілоїдні відкладення. В іншому — знижувалося ушкодження мозку й покращувалися моторні навички та виживаність мух. Біохімічний аналіз також підтвердив зменшення ознак окислювального стресу та підвищення виживання нейронів.
Підсумки
Нині лікування хвороби Альцгеймера здебільшого орієнтоване на полегшення проявів недуги, тоді як припинити її прогрес повністю не вдається. Зростає інтерес до дієтичних стратегій, здатних уповільнити чи запобігти розвитку цієї складної патології. Кефір же привертає увагу завдяки широкому спектру біологічно активних сполук.
З урахуванням того, наскільки багатофакторною є хвороба Альцгеймера, інтегрований підхід, де дієта, зміни способу життя та фармакотерапія доповнюють одне одного, може бути найбільш перспективним. Хоча результати досліджень за участю тварин і перші дані щодо людей демонструють потенційну користь кефіру, його вплив може змінюватися залежно від конкретних штамів мікроорганізмів та схеми дозування. Для встановлення довгострокового ефекту та вивчення взаємодії з іншими способами профілактики когнітивних порушень потрібні масштабні клінічні й лонгітюдні дослідження.
Окрім цього, важливо комплексно оцінювати безпечність і найкращі дози, а також стандартизовані формули кефіру, перш ніж його можна буде впевнено застосовувати у клінічній практиці. Науковці наголошують, що різні способи ферментації та відмінності в мікробному складі можуть впливати на терапевтичний потенціал, підкреслюючи необхідність подальшої стандартизації. Попри те, що наразі ліків від хвороби Альцгеймера не існує, нові розробки дають підстави для оптимізму, пропонуючи додаткові підходи до скринінгу, нагляду, профілактики та лікування захворювання.
