- Ключовий момент: Біоактивні речовини оливкової олії (MUFA, поліфеноли, тритерпеноїди) сприяють покращенню чутливості до інсуліну та зменшують запалення завдяки впливу на ключові генетичні й сигнальні шляхи організму.
- Ключовий момент: Оливкова олія, зокрема першого віджиму (EVOO), може зберігати функцію бета-клітин і поліпшувати гомеостаз глюкози, модулюючи стрес ендоплазматичного ретикулуму та знижуючи окислювальний стрес.
- Ключовий момент: Завдяки високому вмісту олеїнової кислоти й поліфенолів оливкова олія впливає на ліпідний профіль, знижуючи рівень «поганого» холестерину та FFA, а також активуючи PPAR-α для ефективного використання жирів.
У свіжій публікації журналу Nutrients дослідники зосередилися на тому, як активні біокомпоненти оливкової олії впливають на експресію генів, пов’язаних із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2), зокрема на механізми, що покращують чутливість до інсуліну, зменшують запальні реакції та підтримують роботу бета-клітин підшлункової залози. У роботі окреслено головні генетичні шляхи, які регулюють метаболізм ліпідів, реакції на окислювальний стрес і передачу сигналів інсуліну, а також розкрито молекулярні механізми, що лежать в основі захисного впливу біоактивних речовин оливкової олії.
Одним із ключових прикладів біологічно активних сполук оливкової олії є ритерпеноїди (наприклад, олеанолова кислота). Вони не лише покращують процес утилізації глюкози, а й можуть гальмувати активність протеїнтирозинфосфатази 1B (PTP1B) — ферменту, який пригнічує сигнальні процеси інсуліну. Завдяки цьому ритерпеноїди здатні позитивно впливати на дію інсулінового рецептора.
Загалом, ідея про те, що раціон може змінювати експресію генів і метаболічні шляхи в організмі, сьогодні перебуває у центрі уваги численних наукових досліджень. У контексті поширення ЦД2, який наразі діагностований більш ніж у 537 мільйонів дорослих у світі, вивчення дієтичних рішень стає пріоритетним напрямом. З огляду на стрімке зростання поширеності неінфекційних захворювань, серед яких і діабет 2 типу, компоненти харчування можуть відігравати вирішальну роль у профілактиці та терапії.
Оливкова олія, як основна складова середземноморської дієти, давно асоціюється з позитивним впливом на здоров’я, особливо щодо підвищення чутливості до інсуліну та пригнічення запальних процесів. У ній міститься багато мононенасичених жирних кислот (МНЖК, або MUFA) і поліфенолів, які мають антиоксидантні та протизапальні властивості. Утім, молекулярні механізми, що визначають ці переваги, ще не до кінця з’ясовані.
Сучасні експерименти вказують, що біологічно активні компоненти оливкової олії можуть сприяти поліпшенню метаболізму глюкози, впливати на запальні шляхи та регулювати ліпідний профіль. Зокрема, доведено, що вони впливають на фосфорилювання субстрату інсулінового рецептора (IRS), стимулюють активацію PPAR-α (рецептору, який бере участь у метаболізмі жирів) і гальмують надмірну активність ядерного фактора NF-κB, який сприяє запаленню та інсулінорезистентності. Однак, враховуючи різноманітність методологій у дослідженнях, потрібні подальші розвідки, щоби більш точно оцінити, як різні типи оливкової олії впливають на генну експресію в організмі людини і тварин.
Необхідні додаткові дослідження та клінічні випробування, щоб надати переконливі докази й окреслити конкретні рекомендації щодо вживання оливкової олії.
MUFA та чутливість до інсуліну
Олеїнова кислота — провідна мононенасичена жирна кислота в оливковій олії — може впливати на епігенетичні процеси, зокрема метилювання ДНК і ацетилювання гістонів. Це, ймовірно, пов’язано з її протизапальною дією та здатністю покращувати чутливість до інсуліну.
Завдяки високому вмісту MUFA, оливкова олія сприяє глікемічному контролю, впливаючи на взаємодію інсуліну з рецептором та на поглинання глюкози скелетними м’язами. Зокрема, олеїнова кислота активує PPAR-α, що стимулює метаболізм ліпідів і зменшує ризик ліпотоксичності — одного з ключових чинників у формуванні інсулінорезистентності. Крім того, вона збільшує кількість білка GLUT4 на поверхні клітин, полегшуючи надходження глюкози всередину та водночас знижує надмірне утворення реактивних форм кисню (АФК), які можуть пошкоджувати бета-клітини.
Поліфеноли: антиоксидантна та протизапальна дія
Поліфеноли, такі як гідрокситирозол, олеуропеїн і тирозол, містяться переважно в оливковій олії першого віджиму (EVOO) і відомі своїми потужними антиоксидантними властивостями. Вони відіграють важливу роль у запобіганні чи гальмуванні прогресування ЦД2, впливаючи на низку сигнальних шляхів, зокрема NF-κB, що відповідає за вивільнення прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-6). Також поліфеноли здатні регулювати активність мітоген-активованих протеїнкіназ (MAPK), що позитивно впливає на роботу інсулінового рецептора та зменшує запальний стан клітин. Крім того, вони активують Nrf2 — ключовий фактор антиоксидантного захисту, підвищуючи стійкість клітин до окисного пошкодження.
Механізми захисту бета-клітин
Порушення функцій бета-клітин є визначальною ознакою діабету 2 типу. Біоактивні молекули оливкової олії позитивно впливають на виживання цих клітин, модулюючи реакції ендоплазматичного ретикулуму (ER) на стрес і підтримуючи адекватну роботу мітохондрій. Наприклад, гідрокситирозол здатен знижувати маркери стресу ER, тоді як олеїнова кислота поліпшує ефективність мітохондріального функціонування, стримуючи надмірне утворення АФК. Водночас інгібування надмірної експресії білка CHOP, пов’язаного з апоптозом бета-клітин, допомагає зберегти їх життєздатність і забезпечити постійну секрецію інсуліну.
Ліпідний обмін і регуляція глюкози
Оливкова олія позитивно впливає на ліпідний обмін, що своєю чергою впливає на рівень інсулінорезистентності. Насиченість MUFA допомагає знижувати рівень вільних жирних кислот (FFA), які зазвичай сприяють розвитку інсулінорезистентності. Крім того, олеїнова кислота може стимулювати окислення жирних кислот завдяки активації PPAR-α, зменшуючи надмірне накопичення жиру в тканинах, не пристосованих до його зберігання. У складі оливкової олії також присутні деякі поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), як-от лінолева та альфа-ліноленова, що впливають на зниження рівня «поганого» холестерину (ЛПНЩ) і підвищення «хорошого» (ЛПВЩ).
Тритерпеноїди та фітостероли: додаткові переваги
У статті наголошено і на ролі таких компонентів, як тритерпеноїди (зокрема, олеанолова кислота) та фітостероли. Тритерпеноїди мають протизапальну та протидіабетичну дію, стимулюючи поглинання глюкози й ослаблення запальних процесів. Фітостероли структурно подібні до холестерину, а тому зменшують його всмоктування в кишківнику, що може сприяти поліпшенню ліпідного профілю крові. Крім того, обидва класи цих речовин позитивно впливають на сигнальні каскади інсулінового рецептора та підтримують загальний метаболічний баланс.
Клінічні наслідки та перспективи
Середземноморська дієта, у складі якої є оливкова олія, показала високу ефективність у профілактиці та лікуванні ЦД2. Епідеміологічні дані підтверджують, що заміна насичених жирів на MUFA з оливкової олії сприяє кращій чутливості до інсуліну та знижує рівень глюкози в крові натще. Утім, склад оливкової олії може варіювати залежно від сорту олив, технології виробництва та умов зберігання, що впливає на вміст корисних поліфенолів. Тому стандартизація в майбутніх клінічних випробуваннях є важливим завданням.
Подальші дослідження мають визначити оптимальні дози та способи вживання оливкової олії з урахуванням індивідуальних особливостей організму. Автори наголошують на потребі ретельних клінічних випробувань, що перевірять дані лабораторних і доклінічних досліджень, аби потім пропонувати зважені дієтичні рекомендації.
Висновки
За даними клінічних досліджень, різні сорти та види обробки оливкової олії суттєво впливають на концентрацію поліфенолів. Відтак EVOO (оливкова олія першого віджиму) зі збереженим високим умістом поліфенолів може мати сильнішу протидіабетичну дію, ніж рафінована оливкова олія.
Отже, результати огляду підтверджують вагому роль оливкової олії в збереженні метаболічного здоров’я й у зниженні ризиків розвитку діабету та серцево-судинних недуг шляхом модуляції генів, що впливають на чутливість до інсуліну, рівень запалення та метаболізм ліпідів. Наявність у ній МНЖК і поліфенолів посилює антиоксидантну та протизапальну дію цих сполук, роблячи оливкову олію цінним продуктом у раціоні для профілактики та допоміжного лікування метаболічних розладів. Вона впливає на важливі генетичні механізми — від фосфорилювання IRS і трансмембранного транспорту GLUT4 до активації PPAR, що відкриває шлях до кращої регуляції рівня глюкози в крові.
Крім того, тритерпеноїди та фітостероли, виявлені в оливковій олії, пропонують додаткові метаболічні переваги. У майбутньому варто розробляти точні дієтичні рекомендації, спираючись на біоактивний склад оливкової олії, щоб максимізувати її терапевтичний потенціал у контексті метаболічного здоров’я та запобігання діабету.
Ця стаття призначена лише для інформаційних цілей і не повинна розглядатися як заміна порад, наданих кваліфікованими медичними працівниками.
