Алкоголь значною мірою впливає на центральну нервову систему (ЦНС), що може призводити до розвитку рухових розладів, зокрема тремору, який часто виникає як наслідок тривалого вживання алкоголю або його різкого припинення.
Руховий розлад, зокрема тремор, — це порушення, що характеризується мимовільними коливальними рухами частин тіла. Він може бути проявом різних патологічних станів і класифікується як гіперкінетичний розлад, оскільки призводить до підвищення активності м’язів. Алкоголь, будучи депресантом ЦНС, впливає на рухові функції через порушення балансу нейромедіаторів, що викликає різні види тремору, залежно від ступеня інтоксикації чи абстиненції.
Алкоголь діє як стимулятор і седативний засіб, залежно від дози. Він пригнічує ЦНС шляхом активації нейромедіатора гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), що призводить до гальмування збудливості мозку та спинного мозку. При хронічному вживанні алкоголю кількість ГАМК-рецепторів знижується, що сприяє розвитку толерантності до алкоголю, вимагаючи збільшення дози для досягнення попередніх ефектів. Одночасно алкоголь антагонізує рецептори N-метил-D-аспартату (NMDA), знижуючи збудливість ЦНС. Тривале вживання алкоголю спричиняє збільшення кількості цих рецепторів і посилення дії глутамату, що компенсує гальмівний ефект алкоголю.
Найпоширеніший вид тремору, що асоціюється із зловживанням алкоголем, — це постуральний тремор, який проявляється при утриманні кінцівок або інших частин тіла проти сили тяжіння. Такий тремор частіше спостерігається на пізніх стадіях алкоголізму або на ранніх стадіях абстинентного синдрому. Після тривалого вживання алкоголю можуть розвиватися дегенеративні зміни в мозочку, що призводить до мозочкової атаксії — порушення координації рухів, зокрема нижніх кінцівок.
Коли людина, яка регулярно вживала алкоголь, різко припиняє його споживання, це викликає алкогольний абстинентний синдром, що проявляється збудженням ЦНС через надлишок глутамату і відсутність гальмівного ефекту ГАМК. Абстинентний тремор зазвичай вражає руки, але може охоплювати й інші частини тіла, включаючи голову та голосові зв’язки. Частота таких треморів є вищою, ніж при есенціальному треморі (ЕТ), і симптоми часто полегшуються застосуванням бета-блокаторів, зокрема пропранололу.
Найважча форма алкогольної абстиненції — біла гарячка, яка супроводжується не тільки інтенсивним тремором, але й підвищеною активністю вегетативної нервової системи, галюцинаціями та маренням. Цей стан може бути небезпечним для життя та вимагає негайного медичного втручання.
Алкоголь також відіграє важливу роль у розвитку печінкової енцефалопатії — серйозного ускладнення алкогольної хвороби печінки. У такому стані виникає специфічний тремор, відомий як астеріксис, який проявляється нерегулярними короткочасними мимовільними рухами рук, що є наслідком порушень функцій центральної нервової системи через накопичення токсинів у крові внаслідок печінкової недостатності.
Лікування тремору, пов’язаного з алкоголем, залежить від природи його виникнення. У випадках алкогольної абстиненції основним методом лікування є застосування бензодіазепінів — препаратів, що знижують активність ЦНС і полегшують симптоми абстиненції. Зазвичай надають перевагу бензодіазепінам тривалої дії, які дозволяють поступово знижувати дозування для запобігання медикаментозній залежності.
Таким чином, алкоголь має складний вплив на ЦНС, що може призводити до розвитку тремору як наслідок зловживання або раптового припинення його вживання. Вчасне діагностування та належне лікування алкогольного тремору є важливим аспектом підтримки здоров’я пацієнтів, які страждають на алкоголізм або переживають абстинентний синдром.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
