Нове дослідження, опубліковане в журналі The Lancet Healthy Longevity, встановило зв’язок між фізичною активністю та свільненням накопичення тау-протеїну у літніх людей, що відкриває перспективи для немедикаментозної хвороби Альцгеймера.
Вчені детально вивчили взаємозв’язок між більшою та інтенсивною фізичною активністю (MVPA) та рівнем фосфорильованого тау-протеїну p-tau181. Накопичення p-tau181 є ключовим маркером розвитку хвороби Альцгеймера. Тау-протеїни у нормальному стані гравці мають важливу роль у нейронах. Вони регулюють та стабілізують активність мікротрубочок в аксонах.
У дослідженні використовувався проект MAPT (Багатодоменне дослідження з профільної хвороби Альцгеймера). Воно охопило 558 учасників віком від 70 років без деменції. Середній вік становив 74 роки, причому 68% учасників були жінками.
Учасники мали скарги на зниження пам’яті та інші проблеми. Проте всі вони отримали понад 24 бали за шкалою Міні-тесту психічного стану (MMSE). Вчені оцінювали фізичну активність за допомогою Міннесотського опитувальника активності у вільний час. Рівні p-tau181 вимірювали в лабораторних умовах.
Дослідники підкреслюють, що для досягнення цих асоціацій потрібно тривалого спостереження. Поперечні дослідження можуть не помітити цей важливий взаємозв’язок. Цей висновок відкриває нові перспективи для профілактичних стратегій.
Особливо вражаючим виявилося відкриття щодо впливу вихідного рівня p-tau181 на ефективність фізичних вправ. Вищі вихідні рівні p-tau181 значно послаблювали позитивний зв’язок між фізичною активністю та когнітивними здібностями. Коли рівень p-tau181 перевищував 9,36 пг/мл у поперечному та 3,5 пг/мл у поздовжньому перерізі, використання від фізичних вправ зменшувалося або навіть нівелювалося.
«Це розвиток про розвиток певного порогового значення, після якого фізична активність вже не може суттєво вплинути на прогресування захворювання», – коментують зареєстровані. Така знахідка підкреслює важливість раннього втручання та профілактики.
Дослідники також проаналізували статус гена APOE-ε4, відомого фактора ризику хвороби Альцгеймера. Він не вплинув на результати. Це означає, що позитивний вплив фізичної активності не залежить від генетичних факторів ризику.
Дослідження мало певні обмеження. одночасно, використовувалися суб’єктивні інструменти для оцінки фізичної активності. такі інструменти інші до упередження, пов’язаних із реакцією та пригадуванням. Крім того, не враховувалася фізична активність легкої інтенсивності.
Це дослідження дає цінні докази щодо прояву фізичної активності ролі у спорідненості прогресування хвороби Альцгеймера. Важливо розпочати профілактику до досягнення критичних рівнів тау-протеїну в організмі. Регулярні помірні та інтенсивні фізичні вправи можуть стати доступним та ефективним інструментом у боротьбі з віковими когнітивними порушеннями.
Для підтвердження цих висновків потрібні подальші дослідження. чому, важливо розробити більш об’єктивні методи оцінки фізичної активності. Також потрібно розробити оптимальні режими тренувань для різних вікових груп та рівнів ризику.
