Множинна мієлома — це рідкісний різновид раку крові, що формується в плазматичних клітинах. Ці клітини є частиною білих кров’яних тілець і відповідають за вироблення антитіл, які захищають організм від інфекцій. Коли плазматичні клітини в кістковому мозку (м’яка внутрішня тканина кісток) набувають мутацій, вони починають безконтрольно зростати й ділитися, що й призводить до розвитку хвороби.
Причини й теорії виникнення
Вченим і досі не вдалося з’ясувати, що саме викликає мутації плазматичних клітин, утім вважається, що є певні чинники ризику. Зокрема, випадки множинної мієломи або інших захворювань плазматичних клітин у найближчих родичів підвищують імовірність виникнення цієї патології.
Генетичні мутації та онкогени
- Онкогени — це гени, які регулюють ріст та поділ клітин. У людей із множинною мієломою часто виявляють аномалії в роботі цих генів. Якщо онкоген мутує, плазматична клітина може почати ділитися надто швидко, що сприяє її переростанню в ракову.
Аномалії хромосом
- Хромосоми — ниткоподібні структури з ДНК, що керують процесами в клітині. У багатьох людей із множинною мієломою є порушення в хромосомах, які змінюють нормальні механізми росту та розподілу клітин. Зокрема, часто трапляється відсутність частини 17-ї хромосоми, що може зробити рак агресивнішим і складнішим у лікуванні.
- До хромосомних аномалій, здатних зумовити рак, належать дуплікація, делеція, транслокація та інверсія. При цьому виявлено, що транслокації можуть призвести до надмірного розмноження онкогенів і запуску процесу утворення пухлини.
Спадковість захворювання
Множинна мієлома може мати генетичну складову. Якщо хвороба раніше була діагностована у батьків чи сиблінгів (братів, сестер), ризик зростає. Однак, навіть у такому разі, більшості людей із сімейним анамнезом множинна мієлома не розвивається. Ба більше, багато хто стикається з цим діагнозом, не маючи родинних випадків раку взагалі.
Хто хворіє частіше?
Деякі люди потрапляють до групи підвищеного ризику. Це пов’язано з низкою факторів:
- Вік: більшість випадків захворювання трапляється у людей старше 65 років. До 35-річного віку множинну мієлому діагностують украй рідко.
- Стать: особи чоловічої статі хворіють трохи частіше, ніж жінки.
- Етнічне походження: у США множинна мієлома вдвічі частіше діагностується в афроамериканців, ніж у білошкірих. Точна причина цієї різниці поки що невідома.
Фактори ризику
Фактор ризику — це будь-що, що підвищує ймовірність виникнення захворювання. Існують чинники, на які ми не можемо вплинути (наприклад, вік, стать, спадковість), але деякі обставини можна контролювати або змінити.
Надмірна маса тіла
Певні дослідження припускають, що надмірна вага може збільшувати ризик низки хвороб, у тому числі множинної мієломи. Однак необхідні додаткові відомості, щоб остаточно підтвердити цю кореляцію.
Інші захворювання плазматичних клітин
- Моноклональна гаммопатія невизначеного значення (MGUS): стан, за якого плазматичні клітини продукують забагато копій одного антитіла. Здебільшого людина не відчуває жодних симптомів, але наявність MGUS може підвищити ризик розвитку раку.
- Солітарна плазмоцитома: рідкісна форма кісткового раку, що вражає плазматичні клітини. Тут зазвичай існує єдиний пухлинний осередок, утім цей стан теж може сприяти переходу хвороби в множинну мієлому.
Підсумки
Поки що точні причини виникнення множинної мієломи залишаються не до кінця з’ясованими, однак науковці вважають, що ключову роль відіграють генетичні мутації та пошкодження онкогенів, які регулюють нормальний ріст і поділ клітин. Серед можливих додаткових чинників ризику — похилий вік, чоловіча стать, афроамериканське походження, сімейна історія раку, надмірна маса тіла й певні плазмоклітинні порушення (MGUS та солітарна плазмоцитома).
Якщо ви стурбовані власним ризиком, варто проконсультуватися з медичним фахівцем. Лікар допоможе оцінити ситуацію, за потреби призначить необхідні обстеження та дасть рекомендації щодо зниження ймовірності хвороби або її раннього виявлення.
