Нове дослідження, проведене на основі аналізу даних понад 174 тисяч учасників різного етнічного походження, виявило генетичні локуси та фенотипи, які підвищують ризик розвитку довготривалого COVID-19.
Довготривалий COVID-19, також відомий як “лонг-COVID”, характеризується збереженням симптомів коронавірусної хвороби або їх появою через місяці після перенесення COVID-19. Симптоми можуть бути різноманітними, включаючи хронічну втому, когнітивний “туман” і задишку. За оцінками, від 10 до 80% людей, які хворіли на COVID-19, стикаються з проявами лонг-COVID, що ускладнює дослідження його причин та механізмів.
У новому мета-аналізі геномних асоціацій (GWAS) були використані дані компанії 23andMe, що включають понад 174 000 учасників, більшість з яких мали європейське походження (78,9%), а інші представляли латиноамериканське (16,6%) та афроамериканське (4,5%) походження. Дослідження ідентифікувало три генетичні локуси, пов’язані з підвищеним ризиком лонг-COVID: HLA-DQA1-HLA-DQB1, ABO та BPTF-KPAN2-C17orf58. Ці локуси були значущо асоційовані з ризиком у всіх трьох етнічних групах.
Крім того, було виявлено зв’язок між довготривалим перебігом COVID-19 та такими фенотипами, як хронічна втома, фіброміалгія і депресія. Статистичний аналіз підтвердив, що ці стани можуть бути причинно пов’язані з підвищеним ризиком лонг-COVID. Наприклад, особи з хронічною втомою мали вищий ризик розвитку лонг-COVID (відношення шансів = 1,59), як і особи з фіброміалгією та депресією.
Для підтвердження результатів застосовували методи менделівської рандомізації, що дозволило оцінити причинно-наслідковий зв’язок між генетичними факторами та фенотипами. Аналіз також показав, що попередні хронічні захворювання, зокрема аутоімунні та кардіометаболічні стани, підвищують ймовірність тривалого перебігу COVID-19. Це узгоджується з попередніми спостереженнями про те, що госпіталізовані пацієнти частіше страждають від лонг-COVID.
Дослідження має велике значення для розуміння біологічних механізмів довготривалого COVID-19, оскільки воно пропонує ідентифікацію осіб з підвищеним ризиком, що може сприяти розробці цільових терапевтичних підходів. Виявлення генетичних локусів та пов’язаних фенотипів дозволяє уточнити стратегії профілактики та лікування цього стану.
Важливо! Статистична інформація, представлена в медичних статтях, відображає загальні тенденції та не враховують особливості кожної окремої людини Індивідуальні обставини можуть суттєво відрізнятися. Завжди консультуйтеся з лікарем для прийняття персоналізованих рішень щодо свого здоров’я.
