Нещодавно виявлена нейронна схема в мозку дозволяє швидко визначати значущість сенсорної інформації, поєднуючи її з пам’яттю та емоціями, що може мати важливі наслідки для розуміння когнітивних процесів і психічних розладів.
Дослідники з Медичної школи Гроссмана Нью-Йоркського університету виявили, що крім відомого шляху передачі сигналів від енторінальної кори (ЕК) до гіпокампа (ГК), існує новий, раніше не описаний, зворотний шлях, який дозволяє швидкому зворотному зв’язку.
Новознайдена нейронна петля дає змогу миттєво оцінювати сенсорну інформацію, зокрема, розпізнавати знайомі чи нові стимули, співвідносити їх із минулим досвідом і вирішувати, чи є вони важливими. Це відкриття може допомогти пояснити труднощі у пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) або людей з аутизмом, які відчувають сенсорне перевантаження. Як пояснює доктор Басу, нова петля дає змогу гіпокампу безпосередньо впливати на сенсорну обробку, обходячи затримки, що виникають при непрямому шляху через глибокий шар енторінальної кори.
Методологія дослідження ґрунтувалася на сучасних нейрофізіологічних техніках, що дозволили аналізувати електрофізіологічні властивості нейронів. Дослідники встановили, що традиційний шлях взаємодії ГК та ЕК переважно збуджувальний і спричиняє потенціали дії – електричні сигнали, які відіграють ключову роль у передачі інформації. Водночас нова петля зворотного зв’язку, навпаки, є гальмівною: вона не викликає потенціалів дії, але забезпечує тонке регулювання сенсорної обробки шляхом модуляції активності нейронів у шарах 2 і 3 ЕК.
Одним із важливих аспектів дослідження є те, що нова петля може виконувати роль проміжної ланки між гіпокампом і мигдалиною, які раніше вважалися такими, що не мають прямого зв’язку. Це припущення може змінити наше розуміння нейронних механізмів емоційного навчання та прийняття рішень. Майбутні дослідження планують вивчити, як ця система працює в контексті старіння та нейродегенеративних захворювань, зокрема хвороби Альцгеймера.
Крім того, команда доктора Басу розширить дослідження, аналізуючи, як цей механізм впливає на функції префронтальної кори та емоційні реакції в мигдалині. Це може сприяти розробці нових методів терапії для людей із розладами, що пов’язані з порушеннями сенсорної інтеграції та пам’яті. Таким чином, відкриття нового шляху зворотного зв’язку між гіпокампом і енторінальною корою є важливим кроком у розумінні складних механізмів мозку, що регулюють пізнання, навчання та емоції.
