У дослідженні, проведеному в Геронтологічному дослідницькому центрі та на факультеті спорту і здоров’я Університету Ювяскюля, розглянуто зв’язок між особистісними рисами та поведінковими показниками, зокрема фізичною активністю та схильністю до сидячого способу життя, що дозволяє визначити індивідуальні поведінкові стратегії з урахуванням особистісних профілів.
Результати свідчать, що особи з високою “сумлінністю” і “екстраверсією” зазвичай накопичують тривалі періоди як фізичної активності, так і сидячого проведення часу. Водночас ті, у кого більш виражений “невротизм” — схильність до емоційної нестабільності, — часто переривають сидячу поведінку. Спостереження за групою учасників, розпочате з віку 33 років і продовжене до 61 року, дозволило виявити п’ять особистісних профілів: стійкий, крихкий, надмірно контрольований, недостатньо контрольований і звичайний. Ці профілі вказують на унікальні комбінації таких рис, як нейротизм, екстраверсія, сумлінність, відкритість і приємність.
Особи з “стійким” профілем, що відзначаються високою сумлінністю та екстраверсією, проявляли найбільшу схильність до фізичної активності та позитивно оцінювали своє здоров’я. Навпаки, “крихкий” профіль, пов’язаний з високим рівнем невротизму, характеризується частими перервами в сидячій поведінці та більш низькою самооцінкою здоров’я. Це свідчить про те, що певні особистісні риси можуть спонукати людину до активнішого способу життя або впливати на характер малорухомості.
Також дослідження показує, що для осіб зі стійким профілем характерна частіша участь у спортивних заняттях, що знижує ризик погіршення здоров’я. Натомість особи з крихким профілем, як правило, відчувають дискомфорт при тривалому перебуванні у сидячому положенні, через що їхній сидячий спосіб життя супроводжується більш частими перервами, що позитивно впливає на загальний фізичний стан. Це підтверджує, що розмаїття особистісних рис впливає на переваги в рутинній діяльності та стратегії проведення вільного часу.
Дослідження також виявило, що у людей віком понад 50 років співвідношення фізичної активності та малорухомої поведінки є критичним фактором для прогнозування ризику смертності. Зокрема, якщо частка фізичної активності середньої та високої інтенсивності становить хоча б 10% від часу сидячого способу життя, ризик смертності протягом наступних десяти років знижується значніше. Хоча статистично значущих відмінностей між обсягом фізичної активності і сидячої поведінки в різних профілях не виявлено, співвідношення фізичної активності осіб зі “стійкими” та “звичайними” профілями було найбільш сприятливим, що узгоджується з попередніми дослідженнями.
Дослідницька робота є частиною тривалого дослідження особистості та соціального розвитку Ювяскюля, яке протягом понад 50 років відстежувало поведінкові зміни учасників. Починаючи з 1968 року, дослідження очолювала професор Леа Пулккінен, а з 2013 року його керівником є директор досліджень Катя Кокко. Проект фінансується Міністерством освіти і культури Фінляндії та Дослідницькою радою Фінляндії, з додатковою підтримкою Фінського культурного фонду.
Важливо! Статистична інформація, представлена в медичних статтях, відображає загальні тенденції та не враховують особливості кожної окремої людини Індивідуальні обставини можуть суттєво відрізнятися. Завжди консультуйтеся з лікарем для прийняття персоналізованих рішень щодо свого здоров’я.