На основі численних свідчень про зраду, дослідження з використанням штучного інтелекту виявило, що певні риси обличчя часто сприймаються як ознаки «закоханого шахрая», особливо чоловіків середнього віку з облисінням, великим носом і суворим виразом обличчя.
На основі опитувань та за допомогою штучного інтелекту дослідники створили портрет «типового зрадника» — чоловіка середніх років з облисінням, витягнутим носом і насупленим поглядом. Як показало дослідження, жінки, що пережили зраду, найчастіше описували своїх партнерів саме з такими рисами обличчя. Попри те, що фізичні характеристики не можуть визначати поведінку, результати свідчать, що суспільні стереотипи про зраду можуть бути пов’язані з певними зовнішніми ознаками.
До створення «портрету зрадника» залучили понад 2000 британців, які описали фізичні риси своїх невірних партнерів. Ця інформація була передана генератору зображень на основі штучного інтелекту, який згодом створив зображення чоловіка і жінки з характерними рисами, зокрема лисину, суворий вираз обличчя і вузькі губи у чоловіків, а також темне волосся, невеликий ніс і холодний вираз обличчя у жінок. Це не тільки підкреслює, як зовнішність впливає на довіру, а й може відображати глибші суспільні установки, пов’язані з лояльністю та обманом.
Опитування також показало, що жінки часто реагують на виявлену зраду досить рішуче: близько 40% з них одразу розривають стосунки. Ще 12% вирішують покинути партнера протягом місяця, а 14% – протягом трьох місяців після зради. Тим не менш, один з п’яти опитаних вирішив залишитися з невірним партнером на строк понад два роки, що свідчить про складність у стосунках і багатогранність людських рішень, коли йдеться про зраду та прощення.
У межах цього дослідження було також визначено «столицю зрад» у Великобританії: Манчестер, де понад 40% опитаних зізналися у зраді хоча б одного разу. Інші міста, такі як Шеффілд і Кардіфф, також увійшли до рейтингу з найвищими показниками невірності. Для порівняння, Единбург виявився містом, де більшість респондентів (55%) заявили про вірність своїм партнерам, що свідчить про певні відмінності у культурі та цінностях серед мешканців різних регіонів.
Попередні дослідження також вказували на роль зовнішності у формуванні довіри до партнера. Наприклад, дослідження 2017 року припустило, що люди з привабливою зовнішністю частіше стають об’єктами сторонньої уваги та «романтичного браконьєрства». Гарвардське дослідження 2020 року продемонструвало, що емоційна віддаленість у стосунках, зменшення інтересу та близькості можуть сприяти більшій кількості зрад, ніж простий потяг до новизни.
Розі Маскелл, менеджерка компанії MrQ, яка проводила це дослідження, зазначила, що суспільство сприймає лояльність як одну з ключових чеснот у стосунках, і майже 40% опитаних обирають припинення стосунків, коли дізнаються про зраду. Маскелл підкреслила, що результати, отримані з використанням штучного інтелекту, є лише статистичними узагальненнями і не мають стосуватися конкретних індивідів.
Попри висновки дослідження, експерти закликають бути обачними щодо формування надмірних узагальнень на основі зовнішності. «Поводження людей визначається їхніми діями, а не зовнішністю», — стверджують дослідники, підкреслюючи, що фізичні ознаки є лише суспільними стереотипами і не мають відображати дійсні риси характеру.
