Нове дослідження продемонструвало, що люди, які перенесли COVID-19, особливо літні пацієнти та ті, хто не потребував госпіталізації, мають підвищений ризик розвитку синдрому хронічної втоми (СХВ), що підкреслює необхідність надання комплексної медичної допомоги цим групам.
У ретроспективному когортному дослідженні вчені аналізували медичні дані 3 227 281 пацієнта з підтвердженою інфекцією SARS-CoV-2 та порівняли їх із групою, яка не хворіла на COVID-19. Аналіз проводився на основі даних із великої бази електронних медичних записів, що охоплює понад 115 мільйонів осіб. Дослідники використали метод парного підбору за показниками для порівняння пацієнтів з COVID-19 з контрольними особами, які не мали вірусної інфекції. Зокрема, вивчалися демографічні дані, стан здоров’я до інфекції, супутні захворювання, а також різні штами вірусу (альфа, дельта, омікрон).
Результати показали, що пацієнти, які не потребували госпіталізації, мали значно вищий ризик розвитку СХВ у порівнянні з госпіталізованими (коефіцієнт ризику (HR) = 1,64 проти HR = 1,22). Це суперечить попереднім дослідженням, які передбачали, що тяжка форма COVID-19 збільшує ймовірність розвитку тривалих ускладнень, таких як синдром хронічної втоми. Такий результат свідчить про те, що легші форми захворювання можуть бути недооціненими щодо їхнього впливу на тривале здоров’я пацієнтів, що відкриває нові напрямки для подальших досліджень.
Ключовим висновком дослідження було виявлення значних факторів ризику, які включали вік, стать, расу та наявність супутніх захворювань. Зокрема, люди старші 65 років (HR = 1,74), жінки (HR = 1,62) та особи азіатського походження (HR = 1,75) мали найвищі показники ризику розвитку СХВ після інфекції COVID-19. Крім того, супутні захворювання, такі як діабет, ожиріння, гіпертонія та гіперліпідемія, суттєво збільшували ризик тривалих ускладнень.
Важливою знахідкою стало те, що вакцинація проти COVID-19 знижувала ризик розвитку СХВ. Пацієнти, які отримали хоча б одну дозу вакцини, мали значно нижчий ризик розвитку синдрому хронічної втоми (HR = 1,25) порівняно з невакцинованими пацієнтами (HR = 1,62). Це підкреслює важливість масової вакцинації не лише для запобігання гострим формам COVID-19, а й для мінімізації довготривалих наслідків інфекції.
Дослідження також порівняло ризик розвитку СХВ між різними штамами SARS-CoV-2. Виявилося, що варіанти дельта і омікрон асоціюються з дещо вищими показниками ризику розвитку СХВ (HR = 1,40) порівняно з альфа-варіантом (HR = 1,33). Це цікаво, оскільки омікрон зазвичай асоціюється з легшими формами захворювання, але ризик тривалих ускладнень, зокрема СХВ, залишається високим, що ставить під сумнів уявлення про “м’якші” варіанти вірусу.
Дані про ризики розвитку СХВ, які базуються на великій когорті пацієнтів, дозволяють зробити висновок про те, що COVID-19 чинить значний вплив на довготривале здоров’я людей. Особливо це стосується осіб похилого віку та пацієнтів з супутніми захворюваннями, а також тих, хто не був госпіталізований під час гострої інфекції. Ці дані мають критичне значення для розробки стратегій довгострокової реабілітації та допомоги пацієнтам після COVID-19, включаючи регулярний моніторинг стану здоров’я та надання необхідних медичних послуг для профілактики та лікування хронічної втоми.
Отримані результати демонструють необхідність розширення досліджень щодо впливу COVID-19 на тривале здоров’я пацієнтів, особливо у контексті різних штамів вірусу та супутніх захворювань. Це дозволить краще розуміти механізми розвитку СХВ та інших хронічних станів після перенесеної інфекції та допоможе клініцистам розробляти ефективніші підходи до профілактики та лікування цих станів.
Важливо! Статистична інформація, представлена в медичних статтях, відображає загальні тенденції та не враховують особливості кожної окремої людини Індивідуальні обставини можуть суттєво відрізнятися. Завжди консультуйтеся з лікарем для прийняття персоналізованих рішень щодо свого здоров’я.
