Дослідники виявили, що одруження може значно зменшити ваші шанси померти від раку. Дослідження 2013 року, яке нещодавно привернуло увагу в соціальних мережах, показало, що одружені пацієнти з раком мають на 33% нижчий рівень смертності порівняно з їхніми неодруженими колегами. Це дослідження, яке зараз знову з’явилося на світ, свідчить про те, що емоційна та практична підтримка, яку надає чоловік/дружина, в певних випадках може бути навіть більш корисною, ніж хімієтерапія.
Бред Вілкокс, соціолог з Університету Вірджинії, підкреслив важливість дослідження X, назвавши його результати “дивовижними”. Доктор Даніель Ландау, онколог з Південної Кароліни і співробітник Центру мезотеліоми на сайті Asbestos.com, розповів DailyMail.com: “Ми спостерігаємо тенденції в різних видах раку, які вказують на те, що люди, які перебувають у шлюбі або мають довгострокових партнерів, мають кращі показники, ніж ті, хто бореться з хворобою наодинці”.
Відродження цього дослідження відбувається в критичний момент, коли, за оцінками, цього року два мільйони американців отримають діагноз раку, в тому числі помітно зростає кількість випадків захворювання серед молоді.
У згаданому дослідженні, опублікованому в Journal of Clinical Oncology, вивчався вплив шлюбу на час встановлення діагнозу раку, ефективність лікування та рівень смертності. Було проаналізовано дані 734 889 пацієнтів, у яких у період з 2004 по 2008 рік діагностували один з десяти найбільш смертоносних видів раку: рак легенів, товстої кишки, молочної залози, підшлункової залози, передміхурової залози, печінки, неходжкінські лімфоми, рак голови/шиї, яєчників та стравоходу.
Результати дослідження показали, що одружені пацієнти, як правило, були на 2,5 роки молодші за своїх неодружених однолітків і частіше були білими чоловіками. Середній вік неодружених учасників становив 66 років порівняно з 63 роками для одружених. Приблизно 75% одружених пацієнтів були білими, порівняно з 69% неодружених. Одружені також частіше проживали в сільській місцевості, мали вищий рівень доходу та освіти.
Дослідження вивело, що одружені пацієнти на 53% частіше піддавалися хірургічному втручанню і на 56% частіше проходили променеву терапію. Їхній ризик смерті від раку знизився на 12% до 33%, залежно від типу раку, причому рак голови та шиї показав найбільше зниження – 33%.
Цікаво, що шлюб виявився на 5-20% ефективнішим за хімієтерапію для поліпшення показників виживання при таких видах раку, як рак молочної залози, простати, товстої кишки, стравоходу та голови/шиї. Команда припустила, що емоційна підтримка партнерів може зменшити ймовірність депресії, тривоги та дистресу, які пов’язані із запаленням, що може сприяти росту та поширенню раку.
Одружені пацієнти також можуть підтримувати більш здоровий спосіб життя, включаючи краще харчування і регулярний режим сну. “Лікарі повинні розглянути можливість скринінгу на депресію серед неодружених онкохворих і в разі виявлення симптомів направляти їх до фахівців з психічного здоров’я”, – пишуть автори дослідження.
Найпоширенішими типами раку у молодих людей є рак молочної залози (15 відсотків), щитовидної залози (15 відсотків), яєчок (вісім відсотків) і меланома шкіри (сім відсотків). Решта 55 відсотків припадає на інші типи раку, в тому числі колоректальний рак, також відомий як рак кишечника.
У дослідженні також згадуються інші дослідження, які вказують на те, що шлюб зміцнює фізичне здоров’я, покращуючи серцево-судинну, гормональну та імунну системи. Подібні висновки були зроблені в огляді, опублікованому минулого року в журналі Cancer Medicine, який проаналізував 67 досліджень з 1987 по 2022 рік і дійшов висновку, що неодруженість асоціюється зі значно гіршими показниками виживання, як загальними, так і специфічними для раку. Розлучені або розлучені чоловіки виявилися найбільш вразливою групою.
Крім того, дослідження, проведене в Китаї у 2022 році, показало, що 72% одружених чоловіків і жінок, швидше за все, будуть живі через п’ять років після діагностування раку шлунка, порівняно з 60% вдівців. Це пояснюється “емоційною підтримкою” з боку партнерів та їхнім наполяганням на проходженні медичних оглядів.
Експерти стверджують, що сімейний стан слід розглядати як фактор ризику розвитку раку, виступаючи за більшу підтримку одиноких або розлучених пацієнтів. Доктор Ландау пояснив, що участь партнера може значно покращити довгострокові результати, оскільки він точно повідомляє лікарям про стан пацієнта і забезпечує дотримання планів лікування.
“Рак – це ізоляція, – каже доктор Ландау. “Наявність партнера, який підтримує, може допомогти підтримувати настрій і мотивацію пацієнта, підтримуючи його в доброму гуморі під час лікування”.
Насамкінець, це дослідження підкреслює критичну роль емоційної та практичної підтримки у покращенні результатів лікування раку, а також значні переваги шлюбу для здоров’я.
