Екзаменаційний стрес може значно обмежувати навчальні досягнення студентів, що зумовлює потребу у нових підходах для його подолання та підтримки емоційного благополуччя молоді.
Професор Девід Путвейн із Ліверпульського університету Джона Мурса підкреслює, що надмірний акцент на важливості тестових результатів викликає сильний стрес у багатьох студентів, особливо серед підлітків із вразливих соціальних груп або тих, хто схильний до самокритики. У своїй роботі він зазначає, що близько 16% студентів у Великій Британії відчувають високий рівень тривоги під час іспитів, а цей показник є одним із найвищих серед країн Заходу. Таке хвилювання може зумовлювати низькі результати та заважати реалізувати академічний потенціал, адже у стані стресу когнітивні ресурси часто виснажуються.
Професор Путвейн пропонує систему «перевірки температури» для раннього виявлення студентів із підвищеним ризиком тривожності та застосування доказових психологічних втручань. Один із таких підходів, модель STEPS («Подолання екзаменаційного тиску та стресу»), розроблена Путвейном, акцентує увагу на управлінні стресом та зміні негативних установок, що дозволяє студентам ефективніше підходити до іспитів, не блокуючи свій потенціал.
Серед чинників, що збільшують хвилювання, Путвейн виділяє не лише страх перед невдачею, а й загрозу особистій гідності. У таких випадках студенти вдаються до «безпечної» поведінки — або перевантажують себе надмірним навчанням, щоб уникнути поганих результатів, або концентруються на стратегіях, які лише поглиблюють стрес, створюючи замкнене коло тривожності. Психологічні дослідження підтверджують, що стрес сам по собі неминучий, але він стає проблемою, коли студент сприймає його як загрозу через брак ресурсів для подолання. Така ситуація може призводити до вигоряння, невдач і навіть небажання брати участь у тестуванні.
У своїй книзі Путвейн наголошує, що важливо не тільки підтримувати студентів психологічно, але й реформувати систему оцінювання в цілому. Одна з пропозицій – запровадження системи дрібніших іспитів, що дозволило б студентам перездавати їх і таким чином знизити психологічний тиск. Окрім того, він рекомендує альтернативні форми оцінювання, зокрема есе та проєкти, які дають змогу студентам продемонструвати глибше розуміння предмету, а не лише здатність до запам’ятовування матеріалу.
Професор Путвейн також акцентує на важливості створення середовища, де іспити не викликають страху. Наприклад, він пропонує, щоб школи раніше вводили підлітків у формат іспитів, що дозволяє їм звикати до екзаменаційної атмосфери без зайвого тиску. Нормалізація «театру іспитів» — розсадження дітей рядами та підтримка тиші — допоможе студентам сприймати іспити як частину повсякденної навчальної рутини, а не як надзвичайну подію, яка визначатиме їхнє майбутнє.
Щодо особистої підготовки до екзаменів, професор Путвейн рекомендує дотримуватися збалансованого підходу до навчання, не перевантажуючи себе. Він також закликає до усвідомленої роботи з психологами, які можуть навчити студентів технік контролю тривоги, розвитку позитивних навичок мислення та зменшення ризику тривожності. За словами Путвейна, підтримка на всіх рівнях освітнього процесу — з боку викладачів, шкільних керівників, батьків і спеціалістів зі шкільного добробуту — є запорукою збереження психологічного здоров’я студентів і підвищення їхньої успішності.
