П’ять років після початку пандемії COVID-19 світ значно просунувся у вивченні уроків і вдосконаленні механізмів реагування на глобальні загрози, але все ще стикається з викликами, які ставлять під сумнів здатність ефективно протистояти наступній пандемії.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вважає, що світ став більш підготовленим завдяки досвіду боротьби з COVID-19. Як зазначив генеральний директор ВООЗ Тедрос Адханом Гебрейесус, хоча були зроблені значні кроки для зміцнення систем охорони здоров’я, слабкі місця залишаються, і це створює загрозу повторення помилок минулого. Наприклад, досі існують нерівності у доступі до вакцин, фінансування та технологій, що підкреслює нерівномірність готовності країн.
Експерти звертають увагу на досягнення в галузі технологій, таких як швидке розроблення мРНК-вакцин, які можуть значно вплинути на боротьбу з майбутніми спалахами. Проте занепокоєння викликають зростання недовіри до вакцин і поширення дезінформації. За словами вірусолога Маріон Купманс, цей фактор може серйозно ускладнити реагування на нову пандемію.
Для зміцнення глобальної готовності створено низку ініціатив. Наприклад, новий центр ВООЗ у Берліні працює над вдосконаленням спостереження за інфекціями, а Пандемічний фонд Світового банку вже профінансував десятки проектів у країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Водночас перегляд Міжнародних медичних правил додав новий рівень тривоги — “надзвичайна пандемія”, що вимагає швидких дій від усіх країн.
Прогрес у розробці пандемічного договору, який має сприяти глобальній координації та запобіганню нових загроз, залишається неповним. Головною точкою розбіжностей є питання про швидкий обмін патогенами та рівний доступ до продуктів, створених на їхній основі, таких як вакцини. Запланований термін завершення переговорів перенесено на травень 2025 року.
Щодо потенційних загроз, експерти акцентують на небезпеці вірусу пташиного грипу H5N1 і інших відомих патогенів, включно з Еболою, MERS і Zika. Важливим елементом підготовки є робота над “Хворобою X” — гіпотетичним патогеном, що може спричинити нову пандемію.
Хоча досягнення останніх років є суттєвими, глобальна спільнота залишається вразливою через нерівномірний доступ до ресурсів, суспільну недовіру до наукових інновацій і недостатній рівень координації. Це вимагає від урядів і міжнародних організацій більшої рішучості в розробці інтегрованих систем реагування, які враховують минулі помилки та виклики майбутнього.
