Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, виявило, що поєднання транскраніальної стимуляції постійним струмом та щоденних аеробних вправ може значно знизити тягу до сигарет, пропонуючи новий перспективний підхід до подолання нікотинової залежності.
Вчені провели рандомізоване контрольоване дослідження за участю 41 особи. Учасників розподілили на чотири групи для перевірки різних методів лікування. Кожна група отримувала різні комбінації терапії.
Куріння залишається найпоширенішою причиною смертності, якій можна запобігти. Нікотин вважається одним із найбільш залежних наркотиків. Нові підходи до лікування нікотинової залежності мають критичне значення для громадського здоров’я.
Традиційні методи відмови від куріння часто мають обмежену ефективність. Тому науковці постійно шукають нові, більш дієві підходи до вирішення проблеми нікотинової залежності.
Методологія дослідження
Учасники дослідження були розподілені на чотири групи з різними варіантами терапії. Перша група отримувала лише транскраніальну стимуляцію (tDCS). Друга група виконувала тільки аеробні вправи (АЕ).
Третя група отримувала комбіновану терапію – tDCS разом із аеробними вправами. Четверта група проходила фіктивну стимуляцію з аеробними вправами. Така структура дозволила визначити ефективність кожного методу окремо та в комбінації.
Транскраніальна стимуляція постійним струмом передбачала розміщення електродів на голові учасників. Анод розташовували в точці F4, спрямованій на префронтальну кору. Катод розміщували в точці T3, спрямованій на скроневу ділянку.
Сеанси аеробних вправ складалися з 40-хвилинної ходьби на біговій доріжці. Інтенсивність вправ була помірною – 40-59% від максимальної частоти серцевих скорочень. Учасники проходили п’ять щоденних сеансів призначеного їм втручання.
Ключові результати дослідження
Найбільш вражаючі результати спостерігалися в групі, що отримувала комбіновану терапію. Учасники цієї групи продемонстрували значне зниження тяги до сигарет – на 50,4%. Інші групи не показали такого значного зменшення потягу.
Рівень монооксиду вуглецю знизився в усіх групах, які виконували аеробні вправи. Зменшення становило від 56,3% до 71,5%. Проте дослідники зазначають, що це може бути пов’язано з кращим виведенням СО завдяки вправам, а не тільки зі зменшенням куріння.
Електроенцефалограма виявила цікаві зміни в активності мозку. У групі з комбінованою терапією спостерігалося зниження гамма-активності під час впливу сигаретних підказок. Це свідчить про зменшення реакції мозку, пов’язаної з тягою до тютюну.
В інших групах, навпаки, гамма-активність підвищувалася при впливі сигаретних підказок. Це вказує на унікальний ефект саме комбінованого лікування на нейронні механізми, пов’язані з нікотиновою залежністю.
Мотивація та поведінкові зміни
Проте важливо зазначити, що статистично значуще зниження тяги до куріння спостерігалося лише в групі з комбінованою терапією. Це підкреслює важливість саме поєднання обох методів для досягнення терапевтичного ефекту.
Хоча аеробні вправи самі по собі знижували рівень монооксиду вуглецю, вони не зменшували споживання сигарет. Це підкреслює, що самих тільки вправ може бути недостатньо для подолання звички курити.
Транскраніальна стимуляція впливає на префронтальну кору головного мозку. Ця ділянка відіграє ключову роль у контролі імпульсів та прийнятті рішень. Саме тому такий вплив може допомогти зменшити імпульсивність, пов’язану з нікотиновою залежністю.
Обмеження та перспективи дослідження
Дослідники визнають певні обмеження свого дослідження. Короткий період спостереження – лише п’ять днів – не дозволяє оцінити довгострокову ефективність методу. Необхідні триваліші клінічні випробування.
Невеликий розмір вибірки (41 учасник) також обмежує можливість узагальнення результатів. Для підтвердження ефективності комбінованої терапії потрібні масштабніші дослідження з більшою кількістю учасників.
Дослідження спиралося на самозвіти учасників щодо споживання сигарет. Відсутність біохімічної верифікації, наприклад, вимірювання рівня котиніну в сечі, могла вплинути на достовірність результатів.
“Не було виявлено статистично значущих відмінностей у зменшенні куріння між групами,” – зазначають автори, закликаючи до обережності при інтерпретації цих ранніх результатів, незважаючи на обнадійливі тенденції.
Висновки та практичне значення
Результати дослідження пропонують новий потенційний підхід до лікування нікотинової залежності. Комбінація транскраніальної стимуляції та аеробних вправ може стати важливим доповненням до існуючих методів відмови від куріння.
Особливо важливим є вплив цієї терапії на нейронні механізми тяги до тютюну. Зниження реактивності мозку на сигаретні підказки свідчить про фундаментальні зміни в нейробіологічних процесах залежності.
Для практичного впровадження цього методу потрібні подальші дослідження. Вони мають підтвердити довгострокову ефективність, оптимальну тривалість та інтенсивність лікування. Також важливо визначити, для яких груп курців така терапія буде найбільш ефективною.
Поєднання нейромодуляції з фізичними вправами пропонує комплексний підхід до боротьби з нікотиновою залежністю. Воно впливає як на фізіологічні, так і на психологічні аспекти залежності, що підвищує шанси на успішну відмову від куріння.
Ця стаття призначена лише для інформаційних цілей і не повинна розглядатися як заміна порад, наданих кваліфікованими медичними працівниками.
