Люди, які залишаються самотніми протягом усього життя, мають нижчий рівень задоволеності життям та відрізняються певними рисами особистості порівняно з тими, хто перебуває у партнерських стосунках, як свідчить нове дослідження, опубліковане в Psychological Science.
У дослідженні, яке охопило понад 77 000 європейців віком від 50 років, виявлено, що неодружені мають нижчі показники екстраверсії, сумлінності та відкритості до досвіду. Учасники, які ніколи не перебували у тривалих стосунках, були менш задоволені життям, ніж ті, хто мав партнера в минулому. Джулія Стерн з Бременського університету зазначає, що для літніх людей, які потребують більшої допомоги, брак партнера може стати серйозною проблемою через обмежені соціальні мережі підтримки.
Результати вказують, що особистісні риси можуть впливати на ймовірність вступу у стосунки. Люди з високою екстраверсією та відкритістю частіше створюють партнерські зв’язки. При цьому соціалізація, спричинена стосунками, має лише незначний вплив на зміну особистості. Культурний контекст також грає роль: у країнах із високим рівнем одруження самотність більше впливає на задоволеність життям.
Важливо зазначити, що деякі групи, зокрема літні самотні жінки, можуть мати вищу задоволеність життям, ніж самотні чоловіки. Старші люди також частіше приймають свій статус, оскільки очікування одруження в їхньому оточенні зменшуються.
Попередні дослідження демонструють зв’язок між задоволеністю життям, рисами особистості та здоров’ям. Це підкреслює важливість розробки програм для літніх неодружених людей, які сприяли б їхньому благополуччю. Створення нових соціальних ініціатив і мереж підтримки, що враховують особистісні відмінності, може допомогти зменшити самотність і покращити якість життя цієї групи населення.
