Мікропластик, що походить із харчових контейнерів, здатний спричиняти запалення та клітинні зміни в кровоносних судинах, що підвищує ризик серцево-судинних захворювань.
Мікропластикове забруднення та його наслідки
Мікропластик є всюдисущим забруднювачем, що утворюється внаслідок розпаду пластикової упаковки, текстилю та промислових відходів. Ці крихітні частинки були виявлені у крові, легенях і навіть серцевих тканинах людини. Вчені наголошують, що їх вплив на здоров’я серцево-судинної системи може бути критичним, оскільки мікропластик спричиняє запальні реакції та структурні зміни в судинах.
Попередні дослідження пов’язують мікропластик з окисним стресом і пошкодженням тканин, проте його конкретний вплив на судинні захворювання досі залишається предметом вивчення. Виявлення мікропластику в артеріях пацієнтів, які перенесли хірургічне втручання, свідчить про можливий зв’язок з атеросклерозом – хронічним захворюванням судин, що призводить до їхньої закупорки.
Дослідники вивчали вплив мікропластику на клітини гладкої мускулатури коронарної артерії людини (HCASMC). Вони експонували ці клітини до поліетилену та полістиролу у їхньому первинному та деградованому під дією сонячного світла вигляді. Було проаналізовано життєздатність клітин, рівень апоптозу (запрограмованої клітинної загибелі), цитотоксичність та експресію запальних маркерів.
Результати показали зниження життєздатності клітин після контакту з мікропластиком, особливо деградованим полістиролом. Це свідчить про те, що мікропластик стає ще більш токсичним після впливу навколишнього середовища. Спостерігалося збільшення рівнів білків p53 і BMF, що вказує на індукцію клітинного стресу та апоптозу. Також було зафіксовано підвищену міграцію гладком’язових клітин, що асоціюється з атеросклерозом.
Висновки та значення дослідження
Дані дослідження демонструють, що мікропластик із харчової упаковки може активно сприяти судинному запаленню та клітинному пошкодженню, підвищуючи ризик серцево-судинних захворювань. Зростання забруднення пластиком вимагає термінових заходів для зменшення його впливу на здоров’я людини. Необхідні подальші дослідження та регуляторні ініціативи для обмеження використання потенційно небезпечних матеріалів у харчовій промисловості.
