Дослідження, опубліковане 3 лютого в Journal of the American Medical Association, виявило вікові відмінності у впливі інгібіторів SGLT2, агоністів рецепторів GLP-1 та інгібіторів DPP4 на контроль рівня глюкози та серцево-судинні ризики у пацієнтів із діабетом 2 типу.
Аналіз 103 клінічних досліджень, проведений командою під керівництвом Пітера Хенлона з Університету Глазго, показав, що ефективність інгібіторів SGLT2 у зниженні рівня HbA1c зменшується з віком (абсолютне зниження 0,24–0,25% на 30 років). Агоністи рецепторів GLP-1, навпаки, демонстрували більшу ефективність у контролі глікемії у старших пацієнтів при моно- та подвійній терапії. Інгібітори DPP4 виявили дещо кращий вплив на HbA1c у літніх людей у складі подвійної терапії.
Водночас інгібітори SGLT2 демонстрували вираженіший захист від серцево-судинних подій у літніх пацієнтів порівняно з молодшими. Агоністи рецепторів GLP-1, навпаки, виявляли менший кардіопротекторний ефект у старшій віковій групі. Дослідження не виявило відмінностей у відповіді на терапію залежно від статі.
Автори підкреслюють:
Ця стаття призначена лише для інформаційних цілей і не повинна розглядатися як заміна порад, наданих кваліфікованими медичними працівниками.
