Отрута поширена не лише серед тварин – багато інших організмів використовують токсини для захисту, хижацтва та конкуренції.
Оглядова стаття, опублікована в журналі Toxins, розглядає різноманітність систем доставки отрути у рослин, грибів, протистів, бактерій і вірусів. Традиційно вважалося, що отрута характерна переважно для тварин, однак дослідження демонструють, що подібні механізми розвинулися незалежно у багатьох інших групах організмів.
Рослини використовують отрутоподібні стратегії, зокрема жалкі трихоми, токсичні виділення та симбіотичні зв’язки з отруйними організмами. Наприклад, Urtica dioica (кропива дводомна) має жалкі волоски, що проникають у шкіру і виділяють токсини, викликаючи подразнення. Viscum album (омела біла) формує гаусторії, що впорскують ферменти у рослини-хазяїни, змінюючи їхню фізіологію. Деякі рослини, як Dieffenbachia, містять оксалатні кристали, які проникають у слизові оболонки тварин і можуть бути токсичними.
Гриби також застосовують механізми впорскування токсинів. Деякі патогенні гриби формують аппресорії, що дозволяють проникати у клітини рослин, а хижі гриби мають спеціалізовані структури для захоплення нематод. Nematoctonus використовує липкі гіфи та токсини для ураження нематод.
Протисти, такі як Coleps, мають спеціалізовані токсицисти, що діють подібно до ін’єкційного механізму, впорскуючи токсини у здобич. Polykrikos використовує нематоцисти, що за структурою нагадують жалкі клітини медуз.
Бактерії володіють складними системами секреції, включаючи T6SS (система секреції типу VI), що дозволяє впорскувати токсини безпосередньо в клітини конкурентів або хазяїв. Деякі віруси, такі як бактеріофаги, проникають у клітини за допомогою голкоподібних структур, подібних до отруйних уколів у тварин.
Загалом, отрутоподібні механізми поширені серед широкого спектра організмів, і їхнє вивчення відкриває нові перспективи для екології, медицини та біотехнологій.
