Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Addiction, досліджує вплив призначення глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП) та агоніста рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1 RA) на частоту випадків алкогольної інтоксикації та передозування опіоїдів серед людей, що мають розлади вживання алкоголю (AUD) або опіоїдів (OUD).
Можуть ліки для діабету запобігти смерті від опіоїдів?
Опіоїдна криза в США була оголошена надзвичайною ситуацією в сфері охорони здоров’я в жовтні 2017 року, коли внаслідок передозування померли понад 70 тисяч осіб. Після пандемії COVID-19 ситуація тільки погіршилася — у 2021 році число смертей від передозування перевищило 107 тисяч. Хоча існують фармакологічні методи лікування залежностей, багато людей стикаються з труднощами у доступі до цих препаратів через різні причини, включаючи стигматизацію терапії.
GLP-1 РА, що призначається переважно для лікування діабету 2 типу та ожиріння, впливає на секрецію інсуліну та створює відчуття ситості. Рецептори GLP-1 розташовані в мозкових зонах, які контролюють поведінку, пов’язану зі звиканням, тому цей препарат може впливати на шляхи, пов’язані з вживанням психоактивних речовин.
Огляд дослідження
У дослідженні аналізували вплив GLP-1 RA та ГІП на поведінку, пов’язану з алкоголем та наркотиками, серед широкого кола пацієнтів. Основною метою було визначити зв’язок між призначенням цих препаратів і випадками передозування опіоїдів та алкогольної інтоксикації у людей з відповідними залежностями. Додатково розглядалися пацієнти з супутніми станами, такими як діабет 2 типу або ожиріння, щоб оцінити, як ці фактори впливають на результати лікування.
Дослідження охопило дорослих із історією AUD або OUD у період з 2014 до 2022 років. Пацієнти, яким призначали ГІП або GLP-1 RA, порівнювалися з тими, хто не отримував ці препарати, використовуючи ретроспективний аналіз.
Основні результати
Середній вік пацієнтів, яким призначали ГІП або GLP-1 RA, складав 58 років, більшість з них були жінками та мали партнерів. У групі з OUD пацієнти, які приймали ці препарати, мали значно нижчу частоту передозування опіоїдів — 7,1% порівняно з 15,7% у групі, що не отримувала препарат.
Що стосується пацієнтів з AUD, 50,1% з тих, хто приймав препарати, мали тютюнову залежність, а 15,5% страждали на психічні розлади. У групі, що не отримувала ГІП/GLP-1 RA, ці показники були нижчими — 34,4% та 8,8% відповідно.
Загалом, застосування GIP/GLP-1 RA було пов’язане зі зниженням частоти передозувань опіоїдами на 40% серед пацієнтів з OUD, незалежно від наявності діабету або ожиріння. Серед людей із діабетом 2 типу чи ожирінням, частота передозування знижувалася на 38% та 33% відповідно. Що стосується пацієнтів з AUD, то у тих, кому призначали GLP-1 RA, рівень алкогольної інтоксикації знижувався на 50%.
Висновки
Результати дослідження показують, що препарати GLP-1 RA можуть бути перспективними для лікування розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин. Проте для повного розуміння механізмів впливу та підтвердження цих даних необхідні подальші дослідження.
Серед обмежень дослідження — ретроспективний характер і кореляційний підхід, який не дозволяє зробити остаточні висновки про причинно-наслідковий зв’язок.
Важливо! Статистична інформація, представлена в медичних статтях, відображає загальні тенденції та не враховують особливості кожної окремої людини Індивідуальні обставини можуть суттєво відрізнятися. Завжди консультуйтеся з лікарем для прийняття персоналізованих рішень щодо свого здоров’я.